Бджола і Муха – дві комахи…
Такі ж в них крильця, лапки, ніс
От тільки придивись уважно –
Який життєвий в кожній зміст…
Бджола літає над полями,
Лугами, лісом й над садком –
Впивається нектаром квітів
Щоб пригостити нас медком…
А Муха нечисть влюбувала
Шукає сморід та лайно,
На лапках все своїх зібрала
І принесе й тобі «добро»…
Ось так і люди, як комахи,
Бувають різними, мабуть, –
Одні добро повсюди бачать,
А інші й Бога обплюють…
Є Люди-Бджоли, що працюють
І Люди-Мухи, що бзичать…
Одні життя й чуже шанують,
А інші ниють та кричать…
Бджола – це завжди трудівниця,
А Муха лиш в гноях сидить,
Та з заздрості у нечистоти
Бджолу спішить вона облить…
Та скільки б Муха не кружляла –
Танцюючи свій «Альфа-Денс»,
Не віднайде у квітах щастя,
Бо лиш в багні шукає сенс.
Так жаль Бджолу, коли ужалить
Чи й випадково, в захист свій –
То помирає так, чомусь, відразу,
А Мух кусючих рій міцний…
Отак й в житті, мабуть, дається,
Що Мух в нас більше аніж Бджіл –
Нав’язують нам шумним «бзиком»
Свої закони та вонючий устрій свій…
Та скільки б Мух отих не згуртувалось
Та як би грізно й гучно разом не гули…,
А Бджоли завше полетять лише до квітів –
Бо хоч й не довго, та щасливо в них жили!
#поезія_Іванна_Осос
7.05.2019
| 
та
у Вас