Байка "Ведмідь, Вовк і Лис"

Ведмедик, Вовк і хитрий Лис

Якось увечері зібрались,

В одну шарагу об’єднались

Й на полювання подались.

Утрьох-бо легше щось зловить:

Лиско по нюху слід шукає,

Вовчисько звіра заганяє,

Ну, а дере уже Ведмідь.

За цілу ніч таких змагань

Вони півлісу процідили,

Добряче шкури помочили,

Але таки задерли лань.

Поклавши тушу на пеньок,

Навколо нього посідали,

Дільбу та раду влаштували:

Кому який піде шматок.

– Мені найкращий, – каже Лис, –

Якби не винюхав я нюхом,

І гострим не почув би слухом,

То ви би лані не знайшли.

– Мені найбільший, – каже Вовк –

Якби я лань не зміг загнати,

То вам би здобичі не мати.

Кого б тоді Ведмедик товк?

І репетують з Вовком Лис:

Кричать, волають, ледь не б’ються,

Ще трохи, й справді погризуться –

Аж йде луна на цілий ліс.

Мовчав один лише Ведмідь:

Сидів, дивився, кліпав, слухав,

Сопів, сякався, пузо чухав...

...Та як зірветься й загарчить:

– Ну, а тепер скажу вам я!

Я більший, грубший і сильніший,

І маю їсти втроє більше,

Тому і здобич вся моя!

А ви тікайте поки час!

Я щось не в гуморі сьогодні:

Сердитий, мокрий і голодний –

То заодно зжеру і вас!

Такий порядок лісовий:

В одній шаразі в раду пертись,

А потім за портфелі жертись –

І хто товстіший, той правий.

Закон звірячий так гласить:

На всі домовлення плювати,

Якщо є шанс усе забрати

І дивідент собі зробить.

Такий у лісі кандидат:

Як тільки їдло здобуває

Про всіх на світі забуває –

А вигріба електорат.