Байка "Віслюк і Соловей"

Зустрівся Віслюкові Соловей

І мову з ним таку завів простак:

– Я чув і від звірят і від людей –

Співати ти небачений мастак.

А ну ж бо, дуже прошу, не втікай,

Яви мені свій чудо-голосок!

Послухав Соловейко Віслюка

І лунко заспівав на весь лісок.

Почувши солов’їну трель, Віслюк

Лиш щоки невдоволено надув:

– Ну, ніби непоганий в тебе звук,

Та Півня ти ще нашого не чув.

От в нього то таки горлянка є,

А голос золотий – ні дать, ні взять.

Концерти він такі тут видає –

Ти в Півня би повчився, як співать.

Талант – це не якийсь базарний крам,

Не тупо відштампований товар.

Чому завжди безверхим віслюкам

Дано чужий оцінювати дар?

© Гнат Голка