Г уляє вітер в тихім полі, О бабіч шляху гне тополі. Л иш скрип від колеса лунає, О дин він тугу людську знає... Д орога, вистлана кістками, О д кладовища йде ланами. М алий візок стара штовхає, О дутле черево ховає, Р одину всю везе до раю...
Дякую. Сумна правда, якої на жаль президент здається вільної України за правду і за геноцид узнати не хоче. Але ми говорім про це. Молімося за душі усіх геноцидів. Будьмо разом з правдою. З повагою Василь Шляхтич
Спасибі за Ваш коментар. І Вам щиро дякую за Вашу активну громадянську позицію і, звісно ж, за високу оцінку моєї скромної творчості. *********Світла пам"ять всім безневинним жертвам ********* З теплом і повагою, Галина
Дякую за вірш, тим більше що скоро роковини трагедії!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
сумно.....але пам"ятати треба!
