Дідові думки гіркі,
Як осінні огірки,¬
В щелепах зубів немає,
А вже хліб такий глевкий.
- Діду, - жартома кажу,
Дайте Вам хоч відкушу!
Він серйозно: -Як не зможу,
Все до миски покришу.
Ти давно не молодий,
А вже був і є дурний,
Як твій батько - вічний сором,
Хоч і син найстарший мій.
Що базікать, - наливай!
Добрий в мене самограй!
Ллю із пляшки - лютий сморід,
Хоч і вуха затикай.
Будьмо, діду! - я хильнув,¬¬
Все, що знав, за мить забув.
Ну й пекуче, ну й звіряче,
Мов гадюку проковтнув.
Дід сміється: -Ти слабак,
Як і всі по тих містах!..
Все б шампанське, все б лікери,
А по-справжньому - ніяк!
Ще хильнули - дід ожив:
- Ну, онучку, розкажи,
З чим до мене ти приїхав,
Та всю правду - не бреши!
Я б і радий не брехать,
Та чи можу я сказать:
Баба з місяць, як померла,
То й не треба і чекать.
Взимку в нас вона жила,
А весною до села
На все літо поверталась,
Бо без діда не могла.
Хоч і диркались вони,
Хоч бували й стусани,
Але щоб ворогувати,
То вже, Боже, борони!
Підступаю так і сяк,
А до справи аніяк,
- Чув я, діду, відкривають
У селі новий продмаг.
- Відкривають, - каже дід,
Та ходить туди не слід,
І обдурять, і обважать,
Бо в завмагах - мій сусід!
- Чув, що кум ваш оженивсь.
- Та вже б краще він втопивсь,
Ось і зараз у лікарні ¬¬¬
Кажуть - чимось отруївсь.
Хитру штучку кум узяв,
Як не збагрить, то пропав!
Не отруїть, так придушить.
Я ж його попереджав!
Все їмо - не наїмось,
Все п'ємо - не нап'ємось,
А про бабу ані слова,
Мов заборонив нам хтось.
Раптом дід мені сказав:
- Ви мовчали, а я знав.
Уві сні мені являлась...
Впав на стіл та й заридав.
Дідові думки гіркі,
Як осінні огірки,
А надворі тепло, ясно,
І хмарки, мов килимки. .
Вишня під вікном цвіте,
Баба по воду іде,
А назустріч двох дівчисьок
Мати за руки веде.
Я сидів, ніяковів –
Все б для діда я зробив.
Та безсилий перед смертю
Не знаходив втішних слів.
Склянку повную налив,
Дідові в кулак встромив:
- Хай земля їй буде пухом!
Дід здригавсь увесь - та пив.
Рік минув, як все мина.
Тільки в скронях - сивина.
- Татку, татку, дід приїхав!
Із порогу вже луна.
А у кухні дід сидить,
З нетерплячки аж тремтить:
- Ну, онучку, й самограйчик !
Мов той спирт, - аж сам горить.
Що базікать - наливай!
А без баби всьому край!
Як помру, то ти, хоч зрідка
Свого діда споминай... .
1990-1995
|
та
у Вас