ДІД
Дідові думки гіркі, Як осінні огірки,¬ В щелепах зубів немає, А вже хліб такий глевкий. - Діду, - жартома кажу, Дайте Вам хоч відкушу! Він серйозно: -Як не зможу, Все до миски покришу. Ти давно не молодий, А вже був і є дурний, Як твій батько - вічний сором, Хоч і син найстарший мій. Що базікать, - наливай! Добрий в мене самограй! Ллю із пляшки - лютий сморід, Хоч і вуха затикай. Будьмо, діду! - я хильнув,¬¬ Все, що знав, за мить забув. Ну й пекуче, ну й звіряче, Мов гадюку проковтнув. Дід сміється: -Ти слабак, Як і всі по тих містах!.. Все б шампанське, все б лікери, А по-справжньому - ніяк! Ще хильнули - дід ожив: - Ну, онучку, розкажи, З чим до мене ти приїхав, Та всю правду - не бреши! Я б і радий не брехать, Та чи можу я сказать: Баба з місяць, як померла, То й не треба і чекать. Взимку в нас вона жила, А весною до села На все літо поверталась, Бо без діда не могла. Хоч і диркались вони, Хоч бували й стусани, Але щоб ворогувати, То вже, Боже, борони! Підступаю так і сяк, А до справи аніяк, - Чув я, діду, відкривають У селі новий продмаг. - Відкривають, - каже дід, Та ходить туди не слід, І обдурять, і обважать, Бо в завмагах - мій сусід! - Чув, що кум ваш оженивсь. - Та вже б краще він втопивсь, Ось і зараз у лікарні ¬¬¬ Кажуть - чимось отруївсь. Хитру штучку кум узяв, Як не збагрить, то пропав! Не отруїть, так придушить. Я ж його попереджав! Все їмо - не наїмось, Все п'ємо - не нап'ємось, А про бабу ані слова, Мов заборонив нам хтось. Раптом дід мені сказав: - Ви мовчали, а я знав. Уві сні мені являлась... Впав на стіл та й заридав. Дідові думки гіркі, Як осінні огірки, А надворі тепло, ясно, І хмарки, мов килимки. . Вишня під вікном цвіте, Баба по воду іде, А назустріч двох дівчисьок Мати за руки веде. Я сидів, ніяковів – Все б для діда я зробив. Та безсилий перед смертю Не знаходив втішних слів. Склянку повную налив, Дідові в кулак встромив: - Хай земля їй буде пухом! Дід здригавсь увесь - та пив. Рік минув, як все мина. Тільки в скронях - сивина. - Татку, татку, дід приїхав! Із порогу вже луна. А у кухні дід сидить, З нетерплячки аж тремтить: - Ну, онучку, й самограйчик ! Мов той спирт, - аж сам горить. Що базікать - наливай! А без баби всьому край! Як помру, то ти, хоч зрідка Свого діда споминай... . 1990-1995
Додав: вершник (17.04.2012)
| Автор: © ЮРІЙ ІВАНОВ
Розміщено на сторінці : Вірші про рідню
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1912 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.