НАБЛИЖЕННЯМ ВЕСНИ ДУША ЖИВА
Від ранніх присмерків до пізнього світанку Наближенням весни душа жива Кватирку розчинивши, крізь фіранку Сердитий вітер в хаті завива. Та марно виєш - тут не Дніпр широкий. Даремна наполеглевість твоя, ...І хто ти є, коли втрачаєш спокій, Такий же безпритульник, як і я. Ні родичів, ні друзів, знаних здавна, Ні батьківської хати над Дніпром. За нами не заплаче Ярославна, Як і удвох потрапимо в полон. Вгамуйсь, та поговоримо тихенько Розмови висточить на всю зимову ніч. Ми близнюки - ні батечка, ні неньки, Том вовчий скигл, то наш єдиний клич 1997
Додав: вершник (17.05.2012)
| Автор: © Юрий Іванов
Розміщено на сторінці : Вірші про рідню
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2015 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя