В батьківській хаті

Немов у спеку серед гаю,

Дзюрчанням радісним води,

Струмочок спраглого гукає, -

Так зве вона мене завжди.

Бо не відчуть ніяк не можна,

Хоч як далеко б не було, -

Оте веселе і тривожне

Її негаснуче тепло.

Душиці дух і запах м’яти

Лоскочуть ніздрі, в груди б’ють,

Коли заходжу радо в хату,

В якій батьки мої живуть.

Молюся в ній, неначе в храмі,

У колі дружньої рідні,

Щоб добре скрізь було так само,

Як в хаті батьківській, мені.

Стара, затишна і охайна,

В піснях оспівана не раз, -

Пізнати суще й вічне дай – но,

Та вбережи ще від образ…

25.08.12