Не забулось
Самотня, покинута нами Хатина. Соломяна стріха. Здичавілі квітнуть тюльпани Для неї- єдиная втіха. А зранку сльозились зіниці У вікон, що нас зачекались. Засипана листом криниця Де ранком малими вмивались. В хліва покосилися стіни, І вікна у землю запалі. Не чутно вже запахів сіна. Лишився лиш присмак печалі. Давно не обрізані крони, Квітучих колись, слив і вишень. Прекрасного цвіту не зронять. Самотньо поскрипують лишень. Було. Віджило. Не забулось. Не згасне цей спомин довіку. Ми тут, ми сюди повернулись, І дружно заходимо в хвіртку.
Додав: Oksanka (01.03.2013)
| Автор: © Оксана
Розміщено на сторінці : Вірші про рідню , Оксана
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2291 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): Було. Віджило. Не забулось.
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА