Не забулось
Самотня, покинута нами Хатина. Соломяна стріха. Здичавілі квітнуть тюльпани Для неї- єдиная втіха. А зранку сльозились зіниці У вікон, що нас зачекались. Засипана листом криниця Де ранком малими вмивались. В хліва покосилися стіни, І вікна у землю запалі. Не чутно вже запахів сіна. Лишився лиш присмак печалі. Давно не обрізані крони, Квітучих колись, слив і вишень. Прекрасного цвіту не зронять. Самотньо поскрипують лишень. Було. Віджило. Не забулось. Не згасне цей спомин довіку. Ми тут, ми сюди повернулись, І дружно заходимо в хвіртку.
Додав: Oksanka (01.03.2013)
| Автор: © Оксана
Розміщено на сторінці : Вірші про рідню , Оксана
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2420 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): Було. Віджило. Не забулось.
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА