Мамині пороги
Щебече солов'ями сад,
А я додому манівцями -
Вклонитися порогам мами
І знов в дорослість наугад.
Ще не беру собі до тями,
Що завтра буде снігопад,
Зима покличе на посад -
Я на поклін прийду до мами
І на слова благословінь,
І каяття, й сліпих прозрінь,
Що пісня посивіла рано...
Зола покрила давні рани...
Ведуть, ведуть в життя дороги -
І плачуть мамині пороги.
Додав: halo4ka (28.01.2015)
| Автор: © Галина Філонюк
Ключові (? ): розуміння , мама
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА