Мамині пороги
Щебече солов'ями сад,
А я додому манівцями -
Вклонитися порогам мами
І знов в дорослість наугад.
Ще не беру собі до тями,
Що завтра буде снігопад,
Зима покличе на посад -
Я на поклін прийду до мами
І на слова благословінь,
І каяття, й сліпих прозрінь,
Що пісня посивіла рано...
Зола покрила давні рани...
Ведуть, ведуть в життя дороги -
І плачуть мамині пороги.
Додав: halo4ka (28.01.2015)
| Автор: © Галина Філонюк
Ключові (? ): розуміння , мама
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА