Прийшла весна,прокинулась зима від снігу Скажи мені матусенько,чого ти посивіла І в цей чудовий,мамо,день Не хочу я співати вже пісень Я хочу дарувати тобі квіти Щоб ти могла за мене порадіти.
А я казала тобі в сні,що є важка моя дорога А ти казала,що веде вона до бога І що в житті є дві лиш полоси І ти у бога попроси Ти білу полосу проси І все життя ти нею йди.
О,яким було у нас життя Неначе нива золота І як це скоро все так сталось Щ о наше щастя обірвалось.
А як жили ми любий разом Ти не сказав мені ні разу Що лежить в тебе на душі Що лишиш ти мене на самоті.
Я згадую лиш кожний день і кожну мить І серце плаче і душа болить Та не вернути нам вже втрачені ті дні Ми вже не ті,ми вже не ті.
Ух,мороз пішов по шкірі.Як душевно написаний твір.А чорна полоса напевно вже позаду.Ми вже не ті,ми вже не ті.Браво поетеса.Успіхів на творчій ниві.З повагою Володимир.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
