Прийшла весна,прокинулась зима від снігу Скажи мені матусенько,чого ти посивіла І в цей чудовий,мамо,день Не хочу я співати вже пісень Я хочу дарувати тобі квіти Щоб ти могла за мене порадіти.
А я казала тобі в сні,що є важка моя дорога А ти казала,що веде вона до бога І що в житті є дві лиш полоси І ти у бога попроси Ти білу полосу проси І все життя ти нею йди.
О,яким було у нас життя Неначе нива золота І як це скоро все так сталось Щ о наше щастя обірвалось.
А як жили ми любий разом Ти не сказав мені ні разу Що лежить в тебе на душі Що лишиш ти мене на самоті.
Я згадую лиш кожний день і кожну мить І серце плаче і душа болить Та не вернути нам вже втрачені ті дні Ми вже не ті,ми вже не ті.
Ух,мороз пішов по шкірі.Як душевно написаний твір.А чорна полоса напевно вже позаду.Ми вже не ті,ми вже не ті.Браво поетеса.Успіхів на творчій ниві.З повагою Володимир.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
