Маленька, засмучена жіночка,
З обсипаним сріблом волоссям,
Тендітна, ляклива, як білочка.
А може, мені так здалося.
У сон мій зайшла на хвилиноньку
Моя заклопотана ненька.
Провідати любу дитиноньку
Хотіла, напевне, рідненька.
І душу слабку, розтривожену
Тепло огорнуло раптово.
В чарівному сні заворожено
Дивлюся на матінку знову.
Ті дні, що прожиті з матусею,
Тепер вже нагадують казку,
У спогадах душу зворушують.
У снах чую мамину ласку.
Гарний, ніжний вірш тільки кінцівка трохи підводить. Нарушається стопа і збивається ритм, тому тут треба, або додати один склад, або перефразувати дві строфи.
Дякую всім за коментарі. Зауваження врахую в подальшому.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
