Легенда про Афродіту

Там,  біля острова Кіфери.

Легенди як розповіли,

Із хвиль морських вона повстала,

Вітри на берег принесли.

Так народилась Афродіта

Найкраща посеред Богинь,

Щоб вічно Землю уквітчали

Глибини моря й неба синь.

Де б не ступала Афродіта,

Там розросталися ліси,

В повітрі пахощі витали,

На землю йшли рясні дощі…

Богині неба ніжній Афродіті,

Що посилала щедрий дощ,

А чи моря покірно вберігала

Богинею Кохання стати довелось.

Їй не втручатися у битви,

Не воювати і поміж вітрів –

Вона веде Богів і смертних

Коханням  до нових  світів.

В серцях бентежить  кров гарячу.

Підвладні їй багатий і жебрак –

ЇЇ не в силі зупинити вдачу

Хоча, можливо, мріяв і не так…

Вона панує над всім світом

Звабливістю від ніжної роси.

Запалить вогник в кожнім серці

Проси її цього, чи не проси.

І Мавки лісу йдуть до неї,

І зграями злітаються птахи,

І навіть барси хижі, і ведмеді

Принишкнуть  від її краси.

Вона спокійна й серед звірів,

Ступає гордо морем й по землі.

Ти  перед нею встояти не в силі.

Тому лише смиренно попроси.

Проси щедрот й для свого серця,

Щоб пломеніли почуття,

Бо хоч усі ми люди смертні, –

Богами стаємо в серцях.

Коханням щедро огорнися,

Щоб вік не відати турбот

Із Афродітою здружися –

Полинь в її коловорот.

Дай волю почуттям безсмертним

В тенета ласки окунись

Хоча, можливо, просто в піну

Ти  перетворишся колись.

Не варто думати про завтра

Сьогодні ти і Цар, і Бог,

Якщо відчув жагу кохання

До нього йдеш за кроком крок!

У жінці бачиш Афродіту

І віриш всім її словам

То неба синь для вас відкрита –

Надіслано Кохання  вам!