наче мене нема. я десь не тут! я точно можу все й багато вмію, і все стерплю, і все перенесу, аби лише в це хтось разом повірив. моєї ж віри недостатньо знов. і знов сама себе живцем ховаю. я знову перед вами. знов мовчу. і знову в тиші стін хтось помирає. довго конати - все, що сталось з ним. згадки, думки і кожна так фальшива!
колись мене на світ хтось народив. це я вже потім сталася причинна.
Філософські Ваші думки. В людини підсвідомо закладений стадний спосіб життя, тому у нас - сім'я, родина, рід, країна і є навіть такий вислів, що один у полі - не воїн. Наше життя так влаштоване, що якщо хтось помирає, то хтось інший народжується. Хочу з Вами не погодитися, не кожна думка фальшива. Тут пряма залежність від особистості. За те, що Ви на світ народилися, треба дякувати Богу.
Воно справді так, живеш, помираєш, хтось народиться. Інша справа в тому, як ти живеш. Буває різне, отож один у полі не воїн, а з іншого боку і воювати немає за кого. Воно все таке взаємопов'язане, як багато намагаєшся зрозуміти, то навпаки ще більше заплутуєшся. Надто багато сторін у всього, тому й легше дивитися на одну, свою. Якось так) Дякую Вам) За Ваш відгук, за Вааше слово)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
