Останній день літа, останній день літа,
І з'явиться осінь до нас непривітна.
Не мати, а мачуха, зла до природи,
Із нею вся зелінь в минуле відходить
А ми, що кохалися тут серед луків,
Прокинемось завтра в обіймах розлуки.
Останній день літа,, вже й дощик дрібненький
З сіренького неба стіка потихеньку.
Йдемо і вслухаємось, як у повітрі
Вщухають приречені задуми літні.
У завтрішній осені все по новому.
Не легкість, не радість, а смуток і втома.
Останній день літа,, отож поспішайте,
Останні даруночки літа приймайте
Усе минає навіть спогади найкращі і надії мрійливі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
