СУСІДКА

 Висклизнув з зашморгу…

Дихаю вільно.

Повні груди повітря –

Лежу на канапі.

А наді мною

Зашморг гойдається –

Дивно,..

Його ж

Ніхто не торкається…

Може вже зняти?

Та ні –

Ще не час.

Може зміниться настрій…

Та й знову полізу?

Нехай ще повісить.

Підвівсь, запалив,

Підійшов до вікна.

А там унизу

Жінка вагітна

Ходить повільно.

Їх вже двоє,

Їм вже не тоскно…

А я один…

Та то вони, а то я –

В мене тонка натура –

А може кишка?

Підійшов до музцентру,

На клавишу тиснув…

Рок загремів –

Я ступаю у такт,

І у такт 

Гойдається зашморг.

…Завтра у морг!

А може не завтра,

Може за місяць?

Бо я один –

Хто ж мене буде шукати?

Ні, треба не так,

Треба на людях –

Нехай всі бачать…

Та як?

Чи кидатись із балкону,

Чи під авто стрибати….

Натовп,

А я унизу –

Вже мертвий!

Ні!

Це все дієве,

Але не підходить,

Бо лише смерть від кулі

Достойна смерть!

Та де ж його візьмеш –

Той револьвер?

Та годі вже, годі!

Визирнув із вікна у двір,

А там вже сидять корешки –

Машуть заклично:

-        Гей, виходь!

Таранка і пиво!

Чого ж іще?

…Збігаю униз

Та думка не відстає:

-Про револьвер…

Треба пізніше… десь розпитати –

І ось тоді –

Я вже не схиблю –

Клацну – і все –

Аніяких проблем…

Та раптом на сходах…

Сусідка вітається,

Я теж.

Як її звуть?

Не пам’ятаю…

А гарна, здається, сусідка!..

Щось у ній є…

Поближче б зійтись…

Та як?

-А ти не тушуйся, не зволікай –

Завтра вже буде пізно,

Завтра вже буду мертвий.

Підходь!

А там вже, що Бог дасть!

Підходжу

І, глупо всміхаючись,

Кажу:

- Добридень!

Ви подобаєтесь мені…

Я хочу бути із вами…

-  Відверто! –

Сміється сусідка

І простягає тоненьку руку

Мені:

- Будем знайомі –

Я ваша смерть!

- Отакої!!!

А я не вгадав, хто вона….

Ну, як вже так,

То  про що взагалі непокоїтись?

- Ходім!

Підіймаємось по сходинках…

І так

Аж до самого неба!..

1995