Перехиливсь бокал вини і потекла по скатертині, де відбивалися сліди, у будні дні , як по стежині.
А в часоплинні всіх подій, себе кориш на самотині, що не вгадав моїх надій, які були в думках глибинних.
Та вже не бийся, як той птах, об скло безвиході на серці: всі сумніви - відійдуть в снах, в обіймах -упадуть на денце.
|