БОРГ

(сповідь кілера)

Персонаж цього віршу — жертва  обставин  не тільки власного життя, але й загальних тенденцій жорсткого і безжального сьогодення.  Кримінальна зовнішність і вибухові пристрасті привели його у кримінальний світ. Відбувши строк, він вирішив по-справжньому переродитися, стати добрим турботливим батьком, люблячим коханцем, ніжним сином. І зовні це йому вдається. Та злочиний світ продовжує тримати його у своїх пазурах, перетворивши із грабіжника на кілера. От такий новий від діяльності з'явився у бурених дев'яностих. Страшний злочинець і в той же час, жертва обставин, йде по життю, та під ним крихка крига, і кожен крок може стати останнім. Ось такі сумні справи трапляються у людських долях. Звичайно, література не повинна стояти осторонь і на прикладі таких персонажів має вказувати шлях до кращої людянної долі для кожного.

Молодики із Беркуту стоять,

Мої перевіряють документи.

Я їх боюсь. Нехай би звичні... мЕнти.

Ті також поруч та чомусь мовчать.

Я не дивуюсь, бо давно вже звик -

Слонячий зріст, похмура вовча пика -

Чого ж чекать від мене? Тільки лиха.

Вони вгадали — я якраз із тих.

Молодик продививсь у третій раз:

Все у порядку. Рік вже, як на волі.

Побільше сміху, менше алкоголю,

І буде далі в тебе все гаразд.

Всміхнулись всі: на вигляд справжній вовк...

Тобі б в кіно, Ти б вправно грав злочинців...

-Ні, дякую, цим ситий вже по вінця...

-А то й до нас... віддячувати борг.

-Та ні, я тихий, тільки що дурний,

Бо, як лютую, не рахую сили...

У беркутівця очі сині-сині...

На зріст, як я, підтягнутий, ставний.

А може й справді буду теж такий...

Та ні, полиш, не вийде з тебе мента.

Молодик повертає документи,

Із парку вітер, весняний, п'янкий.

Радію?.. дивно, там у таборах

Я думав, що не зможу вже радіти...

Та згодом відігрівся... жінка, діти...

Вже майже рік не вражений в правах.

Це головне! Хоч що всі ці права?

Та ще в наш час, важкий і кримінальний,

Коли лише тоді, як ти безжальний,

Твоя вціліти може голова.

Моя вціліла, та сьогодні вніч...

Які ж вони близькі були до правди менти...

Та що поробиш, чисті документи,

А в долі завжди все із протирічь.

Заплутався вже сам, який я є...

Мов янгол в домі, до людей жорстокий...

Занадто гучно у ночі лунають кроки...

Надійде час... отримую своє.

Та то колись... А нині є куток...

В нім дітлашня, що тулиться до мене,

Кохана жінка, клопотлива неня...

Вони гадають... Я дрібний ділок.

А хто насправді, знає тільки Бог,

За день — замовник, в мить останню жертва...

Дивіться ж! В мене чисті документи...

Все ближче час віддячувати борг.

1995