Моя родина (Присвячено зустрічі з губернатором Житомирщини Машковським С.О.)
Знову спогади душу ранять Болить материнська душа, Півроку пройшло та нечую від сина Більше дзвіночка вона.
Серцем добре я розумію, Що син загинув за Україну, Я орден сина в руках тримаю Та все ще й досі його чекаю.
… Двері сміливо я відкриваю За столом люди – не всіх я знаю, Та відчуваю свою родину І разом з ними в спогади лину.
Ось губернатор – свята людина Зовсім схожий на мого сина, Посмішка тепла, лагідні очі І вік із сином один і той же..
І я відчула, як серцю мило Що не одна я, а тут родина, Вірші свої всі я їм читаю За Україну переживаю!
Від губернатора звучать Слова подяки теплі, ніжні Відчувала я тепло цих слів Кажу «спасибі» Вам усім, Що пам’ятаєте про сина Тепер Ви всі – Моя Родина!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
