Як ще пізнати можу Твою силу...
Окрім як бачити щодень Твій новий бій...
Як ще навчусь тримати гордо віру...
Що найсильніший безперечно в нім...
Я думку підняла свою до неба,
і запитала, як Тобі іти...
А звідти чутно голосу лиш Твого...
Що кожен крок відомий вже Тобі...
І марними здалися хвилювання...
Я у безпеці в затишку Твоїм...
Чому ж потрібні були цілі роки...
Щоб спокою і мудрості навчив?..
У Бога я молитвами просила...
Духовний шлях показувать мені...
Сьогодні ж в небі лише Тебе чула...
Що маю лиш довіритись Тобі...
Яка ж тут роль моя? Не про тривогу ж?...
І не про меч... Бо не в руках моїх...
А може вірою я чітко бачу Бога...
Крізь Тебе бачу й бачу у Тобі...
Здавалось, що признати твою першість..
Як зменшити, принизити в мені...
А я радію силі твоїх звершень...
Любов і вдячність віддаю Тобі!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
