Моя душа не мириться, не вірить... Невже була лише безмежна фальш... Невже усі слова були брехнею?... Невже насправді я була сліпа? Якщо все так, тобі респект найвищий! Знімаю капелюх - ти Люкс актор... Хіба в житті потрібна лише хитрість? А якже щирість? Чи не перебор... Казав коли дізнаюсь більш про тебе, то розчаруюсь лише у тобі? Я від почутого відчула шок до болю... Невже роки ти лиш брехнею був? Не можу це прийняти зрозуміти... Людина ж я, і інші... Лиш ресурс? Куди злощасні ті слова подіти... Чи ти людина? Чи ти дійсно звір? Стрічають перехожі, чужі люди... - Ти знаєш правду? Ти йому не вір... Прошу, мовчіть, не хочу більше чути... Ладна була не встати із колін... Я ж вірила тобі, тобі і Богу... І серцем розуму наказувала вір... Вір попри все, і попри біль чи сльози, і попри рис характеру твого... Тікала я від зайвих перехожих... Щоб віри йняти голосу твого. Я знаю, підведуть, і витруть сльози... І спокоєм небесним обіймуть... Та з серця як же вирвати питання... Невже все фальш? Невже ж ти був Брехун?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
