Немає в мені злості, ні краплі... І навіть хочеться за звичкою додати щастя... Допомогти, зігріти, обійняти... І вимолити в світу від ненастя... Як завжди... Як раніше я робила... І люблячи, життя не шкодувала... Але тепер не так... Бачу окремо, і в кожній рисі у тобі розчарування... І очі вже не ті зелені, яким я вірила, не ті в яких тонула... Тепер лиш сірі... І твої руки, що сильними вдавались як єдині в світі - тепер звичайні... І твоя спина, яка здавалась для мене і міцна від праці... І твої плечі... В розчаруванні інакшим бачу... І як прокинутись мені від цього сну?.. Забути, все, що знала і стріти знов весну... Як вперше стрітись, вірити тобі?.. Як знову вірити що в світі ми одні?..
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас