|
|
***як знову вірити, що в світі ми одні?"
| Немає в мені злості, ні краплі... І навіть хочеться за звичкою додати щастя... Допомогти, зігріти, обійняти... І вимолити в світу від ненастя... Як завжди... Як раніше я робила... І люблячи, життя не шкодувала... Але тепер не так... Бачу окремо, і в кожній рисі у тобі розчарування... І очі вже не ті зелені, яким я вірила, не ті в яких тонула... Тепер лиш сірі... І твої руки, що сильними вдавались як єдині в світі - тепер звичайні... І твоя спина, яка здавалась для мене і міцна від праці... І твої плечі... В розчаруванні інакшим бачу... І як прокинутись мені від цього сну?.. Забути, все, що знала і стріти знов весну... Як вперше стрітись, вірити тобі?.. Як знову вірити що в світі ми одні?..
|
Додав: Ludmilka (29.04.2025)
| Автор: © Людмила  |
|
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi: І філософія, і життєва мудрість в одному вірші. Душа мандрує по всьому тілу, але фінал зі шлунком який! Оригінально й дотепно написано.
virchi: Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
virchi: Пристрасний, чуттєвий вірш — вітер тут стає метафорою нестримного бажання і туги за коханою людиною.
Дуже вдалий образ у першому рядку — ототож
|
у Вас