|
|
***як знову вірити, що в світі ми одні?"
| Немає в мені злості, ні краплі... І навіть хочеться за звичкою додати щастя... Допомогти, зігріти, обійняти... І вимолити в світу від ненастя... Як завжди... Як раніше я робила... І люблячи, життя не шкодувала... Але тепер не так... Бачу окремо, і в кожній рисі у тобі розчарування... І очі вже не ті зелені, яким я вірила, не ті в яких тонула... Тепер лиш сірі... І твої руки, що сильними вдавались як єдині в світі - тепер звичайні... І твоя спина, яка здавалась для мене і міцна від праці... І твої плечі... В розчаруванні інакшим бачу... І як прокинутись мені від цього сну?.. Забути, все, що знала і стріти знов весну... Як вперше стрітись, вірити тобі?.. Як знову вірити що в світі ми одні?..
|
Додав: Ludmilka (29.04.2025)
| Автор: © Людмила  |
|
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Nemo: дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi: Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo: дякую, насправді - так...
leskiv: Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері. 
|
у Вас