В хвилині тиші згадала... Болем... Глибокий спогад як від біди... Він чутно в тілі як пустки холод... Розчарування для мене ти... Ти був лиш натяк, що вмів любити... Що цінувати крім себе міг... Що вмів взаємно ти кимось жити... А не ілюзій крутити фільм... Знявши куліси... І ти без маски, німе питання, то де ж тут ти? Життя ж лиш ехом навкруг роздало, моє питання між пустоти. Чи я простила? Для мене зрадник! Для долі зрадник і для життя! Ти чинив підло і я це знаю... Розчарування всього життя!!! Чи є розплата? Чи буде карма? за все у світу рахунок є... Я заплатила, щоб далі жити, розчаруванням свого життя... Немає гірше, дивитись в очі, бачити ницість і пустку там... Як тобі бути? В життях лиш слити, розчаруванням в людських серцях?
Цей вірш – болюча сповідь про глибоке розчарування в людині, яка виявилася зовсім не тією, за кого себе видавала. Текст побудований як внутрішній монолог, де біль перетворюється на гнів, а гнів – на філософське осмислення зради. І на завершення – усвідомлення ціни, яку довелося заплатити за урок про справжню природу деяких людей...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
