Ми – sub rosa – цілувались з вами
В скверику, на Гірці, під кленАми.
Білі рукави, мов лебеді`,
Нехтуючи день і заборони,
Опустились плавно на погони –
Боже мій! які ми молоді.
(О, мені здається, тільки мати
Вміла вас так ніжно обіймати…)
Офіцер і дама в білім платті,
Мов лілея і листок латаття
В прозорІні неба, як в воді, - Боже мій, які ми молоді.
Офіцер і в білім ваша дама:
Нам услід дивились перехожі –
Ми такі прекрасні з вами. Боже!
Пра-прекрасні. З Єви і Адама.
Ми – sub rosa – цілувались з вами.
Але час минув, і вам пора.
Світлотіней бездоганна гра,
Примха
світлотіней
під кленами.
Прекрасно Все було, як було-так прекрасно і так не реально...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
Все було, як було-так прекрасно і так не реально...