Не для війни тебе я колисала,Не для війни не спала, як хворів,
Всі дні і ночі в Бога я благала,
Коли ти перші кроки лиш ступив.
Молила я у Господа для тебе
Життєвої шовкової стезі,
Щасливу долю , миру в синім небі,
Здоров”я так просила я тобі.
А ти сьогодні де, і що з тобою?
Я цілий день у думах, сину мій,
Чи ти здоровий, чи вернувся з бою,
Чи ще живий? Чи ти іще живий....?
Ні, ні, я віджену свої сумління,
Бо ти не міг загинути .
Молю,
Прости мені, Пречистая Маріє,
Що я надію втратила свою.
Прости мене,бо гріх це,
знаю, знаю,
Та серце завмирає і болить,
Коли в повітрі вистріли лунають,
І темінню заслонюють блакить.
Коли немає вісточки від сина
Коли мій телефон весь день мовчить,
Я знову шлю благання в небо синє,
Щоб Бог йому дозволив ще пожить.
Маріє-Діво, змилуйся над сином,
Він як і твій пішов на вірну смерть,
Життя його в обмін за небо мирне,
Його душа за тисячі сердець.
Синочку милий, скроні посивіли,
А ось поштар дорогою іде,
То до сусідів у святу неділю
Недобру вість у хату він несе.
Ні! Я не вірю! Вірити не хочу,
Що вже до нас у місто смерть прийшла.
Сусідський син закрив назавжди очі,
Віднині дім його-сира земля.
Вам тільки б жити,і дівчат кохати,
Радіти цвіту ніжної весни...
Знов Бога молить на колінах мати,
Щоб син живим вернувся із війни...
та
у Вас 
0
!
