Присвячено пам’яті сину – Уткіну В’ячеславу!
http://vybory.osp-ua.info/mista-idxnews-88981.html Хмари нависли, на серці смуток Тривожно і сумно мені Мій син рідненький, мій син жаданий У пеклі страшної війни. Ти відчув, що це бій останній Рідний, синочку мій Попрощався з своєю сім’єю Тільки матір не сповістив. Дружину просив, якщо не вернешся Щоб спокійно усе прийняла Подбала про донечку милу Сильнішою, щоб була. А мені не сказав нічого Ранесенько подзвонив, Сказав, що живий і здоровий Себе берегти велів. А потім в обід був дзвіночок, - Матусю, прошепотів Якщо не буду дзвонити Війна, сама зрозумій. Не знала, не думала, не гадала Що був це останній дзвінок Господи! Дай мені сили Не стало синочка мого! Не знала, що в пекельне пекло Повіз бронетехніку син І під російськими градами Загинув мій рідний син. Орденом за мужність посмертно Нагородили рідненький тебе, Проте як на світі цьому Синочку жить без тебе!
Додав: Valentuna (03.09.2014)
| Автор: © Валентина Петрівна
Розміщено на сторінці : Вірші про військових, армію
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2384 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): війна , армія
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.