Рови, укріплення, бліндаж
На полі тім, де було жито…
О, скільки юних душ убито,
Що колись жили поміж нас…
Гарячих сліз, жахного болю-
Що зможе винести душа?,
Коліньми йду по цьому полю
І в думці Господа блага:
Поглянь, мій Боже, на ті зорі,
Що освіщають шлях Кремля,
Їх потуши, верни їм горе,
Що носить наша Русь-земля...
Хай сльози їх не висихають,
Напоять Волгу і Оку...
Нехай загарбники вертають
В гірку, полинну тишину.
І там нікого не побачать,
Не усміхнеться їм рідня,
Одні лишайники і вишки,
І віковічна мерзлота....
Відчайдушний крик душі , жахіння війни нехай нікому навіть не сняться , а не те що приходять під рідний поріг . Не бажаю я ворогам такого , хоча вони це горе самі собі приносять і думаю цього досить !
Добре написано, але,якщо можливо, пані Лідіє, замініть, будь ласка, слово "потуши"(русизм) на "погаси"(укр.)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
