Крокує осінь знов стареньким садом, Жбурляє листя жовтим листопадом, І край озерця, де ріка впадає, Духм’яним квітом вишня зацвітає. За озером буріють терикони, До їх підніжжя прилітають сови, І лине плач над вишнею й водою- Там біль і смерть зустрілися з журбою. І ніби марево… чи сон, якийсь нездалий... Стоїть солдат, втирає піт кривавий, А біля нього лиш одна руїна: Блок-пост розбитий, спалена хатина. О люде мій! Чого було замало? Покликали біду, за нею горе стало…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
