Сміюся тихо над собою,
Ховаю душу від болючих втрат,
Зриваю лист духм’яного барвінку
І знову кличу свій народ на рать!
Чому замовк, чому свою свободу
Ти яничарам клятим роздаєш?
Хіба забув з якого вийшов роду?
А ти в кулак гіркії сльози ллєш!
Проснись зі сну, надворі завесніло,
І первоцвіт сміється при землі,
Фіалки цвіт вбирає землю синьо, -
На крилах волю нам несуть вітри!
Повстань, народе! Хочеш жити в мирі?
То викинь з серця «руську благодать» -
Не буде вовк ні братом, ані сватом
Для добрих і привітливих ягнят!
Закінчення - геніальне, тільки заклик - трохи передчасний, бо, по великому рахунку, ми маємо стати могутньою атомною державою, щоб побороти того "вовка", а до того нам ой, як далеко...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.