Я тебе на війну проводжала - Я тебе на війну провела…
Я тебе на війну проводжала - Я тебе на війну провела… На вокзалі солдати у потяг сідали, Де кінцева зупинка – Війна…
Сонце лагідно в хмарах купалось, На пероні гул, крик, метушня, Ми й не довго з тобою прощались, Бо згубила я десь всі потрібні слова…
Що сказати в тривожні хвилини? І чи мають слова хоч найменшу вагу, Коли ти розумієш, усвідомлюєш, знаєш, Що він їде у пекло – туди, на війну!?
Це і так зрозуміло, що він має вернутись, Це і так зрозуміло, що ти будеш чекать, Але там… там сердита з косою гуляє, Там снаряди і кулі швидше думки летять!
Голосити і плакати - певно що марно, Не поможуть благання, погрози, мольби. Він іде добровільно – вперто, тихо, спокійно, За велінням та поликом серця й душі!
Поїзд рушив з перону, я пішла із вокзалу, Крає серце та душу лиш думка одна: Я тебе на війну проводжала - Я тебе на війну провела… 07.06.2015
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2068 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
