Матусю, рідненька пробач ти мені
За те, що тоді пішов я на потяг.
Й гаряча сльоза пішла по щоці-
І взяв я з собою перший-кращий одяг.
Бо серце боліло мене за людей,
Що гордо стояли тоді на Майдані.
Ні страх, ні розлука від рідних очей-
Не стримали мене...я рушив далі....
....Матусю, рідненька, так рана пече
І сльози обличчям полились рікою.
Пробач мені, мамо, підвів я тебе-
Обіцяв вернутись сам-привезли з труною.
...Зі мною , матусю, всі люди оці,
Що разом стояли, та бились ми гордо.
Усі ми радієм,що ми-молодці-
Нехай же згадають про нас словом добрим.
Матусю, пробач, я люблю тебе,
Так само я щиро любив Україну.
Та зараз лишаю я царство земне,-
І вірю, що я не залишив руїну.
Головне вірш від душі , хоча решта треба б доопрацювати !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
