Десь там далеко йде страшна війна, Вирує смерть і тишу рвуть гармати, Десь там давно воює чоловік, А ти вже так стомилася чекати І донька ваша ще така мала, Дай Боже сили, щоб її підняти, До тата дзвонить мало не щодня, Вона сумує і чекає тата. А вчора похоронку принесли, Немає більше чоловіка й тата. І донька плаче, душу розтина. А ти тепер і батько їй, і мати... Будь проклята безглузда ця війна І прокляті ті, хто почав стріляти. На них впадуть всі сльози вдів, сиріт, І сльози ті, що проливає мати.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
