У темній кімнаті свіча догорала
У темній кімнаті свіча догорала І сльози рікою котились з очей Маріт старенька у Бога благала Кращої долі для своїх дітей. Старший помер, хвороба забрала, А їх тільки двох дали небеса. Молодшого сина війна піджидала, Й забрала як тільки настала весна. І він такий юний, наївний, безстрашний Пішов за ідею незламно стояти Бо вірив в майбутнє, і було не страшно Хотілося жити, любити, кохати. І все це робити у вільній країні, Де є правосуддя, порядок, закон Де люди щасливі, й нікому не страшно Всі чітко дотримуються встановлених норм. Той син не один, їх таких сотні тисяч, Що стоять за ідею, стоять до кінця! А в темній кімнаті свіча догорає, І матір чекає героя-бійця.
Додав: Yanina (01.03.2017)
| Автор: © Яніна
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя