Пробачте...

Упоров Ігор Романович 

30. 08. 1984 — 28. 06. 2014 

Дарує пахощі всім літо золоте, 

Сплітаючи вінки з красивих квітів. 

На жаль, останнім чарування буде те 

Для когось… Серце сумом оповите… 

—Пробачте, любі, що загинув на війні, 

Пісні в раю небеснім доспіваю. 

Я з вами буду зустрічатися вві сні, 

Пташиною літатиму із гаю. 

На згадку «селфі» залишаю вам свої, 

(Ще дві години після буду жити). 

Хоч перемир’я, але все ж ідуть бої. 

Нам треба світ від ворога звільнити... 

—А в мене, таточку, маленька є сестра. 

На тебе, — каже мама,— схожа личком… 

І через рік мені до школи вже пора. 

Бабуня плаче… каже ми — сирітки… 

—Вже вас ніколи я, на жаль, не обійму… 

Мені пробачте, рідні, що не з вами, 

У вічність світлі ваші образи візьму… 

В степу всі трави плакали сльозами… 

Я дуже гаряче й безмежно вас любив, 

Надійко, мамо, донечки, сестричко! 

Не плачте! Це — війна… Я там за правду бивсь. 

За мене помоліться у капличці… 

Дарує пахощі всім літо золоте, 

Сплітаючи вінки з чарівних квітів. 

На жаль, останнім чарування стало те 

Для когось… Серце сумом оповите… 

28. 02. 2018 рік 

Світлини з інтернету 

Народився 30 серпня 1984 року в селі Залужне Локачинського району на Волині. Закінчив Замличівську загальноосвітню школу у сусідньому селі Замличі. Свого часу проходив службу у складі миротворчого контингенту в Косові. Мешкав із сім'єю у місті Володимирі-Волинському.У зв'язку з російською збройною агресією проти України мобілізований на початку квітня 2014 року. 

Загинув герой під час, оголошеного на фронті, перемир'я, за кілька діб до народження своєї другої доньки. 

Похований 2 липня на Федорівському кладовищі міста Володимир-Волинський, в місті було оголошено жалобу. 

Нагороди та звання 

4 червня 2015 року — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 

Вшанування пам'яті 

22 квітня 2015 у Слов'янському парку м. Володимира-Волинського була закладена Алея Слави. 

В липні 2015 у Володимирі-Волинському журналіст місцевої газети «Рідне місто» Тетяна Палаєвська організувала виставку світлин Ігора Упорова під назвою «Недоспівана пісня…». 

9 вересня 2015 року рішенням Володимир-Волинської міської ради № 46/15 вулицю в житловому кварталі колишнього селища Газопроводу названо іменем Ігоря Упорова. 

22 грудня 2015 у приміщенні Замличівської ЗОШ І-ІІІ ст. відкрито меморіальні дошки на честь випускників школи, які загинули у зоні АТО на сході України, — Ігоря Упорова та Григорія Савчука.