Хай мальви, мамо, квітнуть попід тином,
Барвінок в’ється листом навкруги.
Тут ми воюєм, мамо, до загину,
Щоб землю не топтали вороги.
Хай поле колоситься щедро житом,
І сонце вранішнє всміхається да Вас,
А ця земля вже потом й кров’ю злита –
Із піднебес лежать стежки до нас.
Не плачте, мамо, хай життєва втома
Покине Вас, як сильнії вітри,
Мені вже легше – я тепер удома –
Груз 200 привезе наші гроби…
А душі наші будуть біля Бога
Молитись за Вкраїноньку і Вас,
Нехай відлине із душі тривога,
Бо нашій зустрічі іще не час, не час…
|