За покликом долі, душі і Вітчизни Вони за майбутнє скресали роки, Ішли усі разом, вертались по різно, А хто й залишився лежать на віки… В Дебальцево соняхи досі тріпочуть, Поблиз Волновахи дерева шумлять, Молитви посмертні тихенько шепочуть За неупокоєних нам гомонять… Контужені розуми, змучені груди, Мовчазні герої, що знають ціну Найменшої миті, з великої – Люди, Які не забудуть ніколи війну… Протези, осколки, незгоєні рани, За радістю «вижили» йдуть в забуття, Вони не колишні і не ветерани, Бо досі воюють щодня за життя… Найгірше, на жаль, є не те, що минуло, Між нами побільшало сивих «дідів», А те, що нескорених ще раз жбурнули «Крізь пекло війни та судів»…
"Між нами побільшало сивих «дідів»" - хіба можна сказати гучніше!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
