Десь вибухи лунають… Вечір синій
Лягає важко темінню на плечі.
Зіркове недоречне мерехтіння
В тривожній цій воєнній колотнечі.
Війни криваві сполохи у небі
Засмучені висвітлюють обличчя.
Хвилюються і плачуть тихо верби
За хлопцями, яких вже кілька тисяч.
Похмурий місяць світло ллє сріблисте,
І раз у раз вогонь гарматний блиска.
І сум безмежний… В тишині імлистій
Тривожно й гірко закричала плиска…
Солдати наші знов на полі бою
Загинули за рідну Україну.
Знов прапор приспустили. В серці з болем
І в шані всі припали на коліна…
Війна триває! Люди зупиніться!
Земля вже захлинається від крові!!!
І берегти чужі життя навчіться —
Не треба обелісків мармурових…
30. 10. 2020 рік
Картинка з інтернету
| 
та
у Вас 
0
