Стріляли, літали снаряди і гради, Я вижив, країни своєї заради, Присів до струмочка, водою умився, В бою було важко, та я не стомився… Землянка, при свічці я мрію про тишу, Не здамся, позиції, ні, не залишу, На мить я на фото сім’ї задивився, Не бійтеся, любі, за вас – не стомився… Атака, у очі смертям зазираю, Не легко на серці, руїни без краю, Коли побратим до спини притулився, Питаю і чую: - Я? – ні, не стомився… Вимолюю мрії в перервах у Бога, І чую на запах: ось-ось перемога, Сьогодні в окопі синочок наснився, Прокинувся, скучив, та я не стомився… За обрієм тилу лунає тривога, Підтримка незрима, надій допомога, Хоч трохи посивів, в душі – не змінився, Любити, кохати, я – ні, не стомився…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1795 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
