Стріляли, літали снаряди і гради, Я вижив, країни своєї заради, Присів до струмочка, водою умився, В бою було важко, та я не стомився… Землянка, при свічці я мрію про тишу, Не здамся, позиції, ні, не залишу, На мить я на фото сім’ї задивився, Не бійтеся, любі, за вас – не стомився… Атака, у очі смертям зазираю, Не легко на серці, руїни без краю, Коли побратим до спини притулився, Питаю і чую: - Я? – ні, не стомився… Вимолюю мрії в перервах у Бога, І чую на запах: ось-ось перемога, Сьогодні в окопі синочок наснився, Прокинувся, скучив, та я не стомився… За обрієм тилу лунає тривога, Підтримка незрима, надій допомога, Хоч трохи посивів, в душі – не змінився, Любити, кохати, я – ні, не стомився…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас