- Ну, як ти там? - Та все відмінно… Як вдома, мамо, тільки з…мінно… І дрони замість солов’їв… Ти не турбуйся, я поїв… - Ну, як ти там? - Татусю, добре… Ти серце дав мені хоробре… Я з ним нічого не боюся… Воно наказує – я б’юся… - Ну, як ти там? - Тебе кохаю… Вітрами, чуєш? - я зітхаю… На небі, бачачи зорю… Я з вами нишком говорю… - Ну, як ти там? - Я скоро буду… Ні-ні, я, доню, не забуду… Купив і лялечку, і буси… Їх вже несуть поштові гуси… - Ну, як ти там? - Синочку, милий… Я на футбол збираю сили… Щодня тренуюсь, не лінюся… Ми всіх поборемо, клянуся… - Ну, як ти там? - У штабі, брате… Стомився вже у карти грати… Під вечір трохи сипав град… Та я не змок, тримайся, брат… - Ну, як ти там? - Збираю квіти… Для тебе, сестро, щоб зустріти… Ще зовсім трохи ласки Бога… І буде мир, і перемога… Не скажуть правди нам герої… Хіба в окопі власній зброї… І як би там не було лихо… Їм головне, що вдома – тихо…
Ваш вірш - тонкий діалог між фронтом і домом, де кожна строфа розкриває глибину людської стійкості та болю... Але найгостріше звучить фінальне зізнання: солдати мовчать про правду, бо їхня мета - зберегти тишу вдома. До речі, героїзм часто криється не у подвигах, а в самотності, де людина лише із зброєю ділиться справжніми почуттями. На мою думку ця поезія про те, як ми говоримо про війну, коли слова завжди недостатні, але мовчання неможливе.
Саме так, Василю, я писав про ті відчуття, які мені описують військові… дуже перейнявся і не міг не написати про це, щоб було і іншим над чим подумати… дякую за коментар…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
