Дорогі друзі! З друку вийшов другий том ПОЕТИЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ «НЕБЕСНА ГВАРДІЯ», присвячений 10 річниці загибелі ГЕРОЇВ УКРАЇНИ в російсько-українській війні. Ця книга — хронологічно, в алфавітному порядку укомплектована збірка, яка містить короткі відомості та поетичні присвяти кожному ГЕРОЮ НЕБЕСНОЇ ГВАРДІЇ, які загинули від початку анексії Криму по червень 2014 року. В проекті брали участь автори з різних куточків України.
Упорядниця і співавторка книги О. Федишин. Редколегія: Вікторія Яремчук, Сергій Зігуля, Юлія Талько, Олена Музика, Надія Крайнюк, Оксана Федишин. Книга вийшла друком за кошти Івано-Франківського обласного бюджету. В книзі 552 сторінки. Адресована організаторам освіти та культури, студентам, учням, широкому загалу читачів.
Я — одна із співавторів ІІ тому ПОЕТИЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІІ «НЕБЕСНА ГВАРДІЯ». В цій книзі є вірші-присвяти ще одного автора з сайту ПВА.
Ось один з моїх віршів-присвят у цій книзі (с. 58-59).
САБАДА ОЛЕКСАНДР БОРИСОВИЧ
(09. 10. 1979 – 02. 05. 2014)
Черкаська область, Черкаський район, с. Мошни
Підполковник Сабада О. Б., перший заступник командира вертолітної ескадрильї (16-а окрема бригада армійської авіації) загинув під час збиття сепаратистами 2-х вертольотів Мі-24 в районі с. Карпівка, Слов’янський район, Донецька область. Разом з Олександром загинули підполковник Р. Плоходько, підполковник С. Руденко, майор М. Топчій та капітан І Гришин.
Похований у м. Кропивницький.
Залишились дружина та двоє синів.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Нагороджений медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов’янська» (посмертно).
У Бродах відкрито Алею Слави військових льотчиків, які загинули на Донбасі, захищаючи Україну.
ВІН ЗМАЛКУ БУВ ЗАКОХАНИЙ У НЕБО
Він змалку був закоханий у небо,
Все задивлявся на крилаті кораблі.
Літати до зірок була потреба.
Хотів удачу приручити на крилі.
Військовим став. По батьковій стежині
Йшов до мети. Всміхалась доленька йому.
Збирав уміння й досвід по зернині.
Собі дорогу вибрав рівну і пряму.
Чернігів, Харків. Він — військовий льотчик,
Здійснилась мрія і романтика життя.
Пройшли роки. Змужнів колишній хлопчик,
Та неспокійні душу рвали відчуття.
Гелікоптери? Ні, про це не мріяв.
Не іграшковий він освоїв вертоліт
(Моделювання він любив, леліяв), —
Нагальним був саме його політ.
За спиною — робота миротворця.
Ліберія і Конго… Рятував людей
Там, де немилосердно палить сонце.
А так хотілося додому, до дітей…
Не марно серденько його боліло —
На сході України йде війна.
Гелікоптери в небо знов злетіли,
І нерви натягнулись, як струна.
Два вертольоти під Слов’янськом збили
(Собі шакали заробляли на шматок…)
Ридало небо… Льотчики згоріли.
Було їх п’ятеро, не вижив з них ніхто.
Хай пам’яті горить свіча гаряча
За тими, хто не зможе вже прийти до нас.
Ворожі проклинаю душі псячі!
За все розплати неодмінно прийде час.
Дякую Вам, п. Таміло. Ви моя незмінна читачка. Хай все буде добре! :roze:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Ви моя незмінна читачка. Хай все буде добре! 
:roze: