СОНЕЧКО І ХМАРИНКА

              Сонечко і Хмаринка

Сонечко -   Я тепле літнє сонечко,

                       Радіють всі мені!

                       Дарую у віконечка

                   Всім промені ясні…                                   

                Гей, Хмаринко, ти мені завадила складати новий      віршик!

Хмаринка – Ну ось, і тобі завадила!.. Я всім заважаю!                                                        

Сонечко -   Чого ти така похнюплена? Все хмуришся і хмуришся.

Хмаринка  - А чому радіти? Ніхто мене не любить. Нікому я не потрібна. Навіть побавитися зі мною ніхто не хоче.

Сонечко – То давай бавитися  разом.

Хмаринка – Давай!.. Тільки я не вмію бавитись, бо я ніколи не бавилася.

Сонечко – Та це так просто. Будемо бавитись у хованки. Ти будеш мене ховати. Весело!

Хмаринка – Скажеш таке: «весело»! От тільки спробую тебе заховати, як одразу ж почнуть усі ойкати: «Ой, небо захмарилось! Ой, біда!»… Ну чого я така нещаслива! Ніхто мені не радіє і нікому я не потрібна!

Сонечко – Таке вигадала: «не потрібна!»

Хмаринка – А що, хіба не правда? От тільки почну плакати, так усі втікають від мене: і малята, і звірята…І ніхто мене не пожаліє!  Мені так сумно!.. І віршиків веселих я не вмію складати. А у тебе так весело виходить: «Ляля –ля, ляля ля-ля-ля» (голосно заплакала)

Сонечко – Отакої! Геть зарюмсалась! Дай я тебе обійму!.. Ось і слізки просохли! А зараз поглянь навколо.  Усе радіє теплому дощику: і трава у лузі, і листочки на деревах. А онде грибочки в лісі шапочки надягнули та так і просяться до кошика, а як же весело горобчики по калюжках стрибають! Та твої слізки-краплинки радість усьому живому дарують!

Хмаринка – Справді?! Тоді і я зможу скласти веселого віршика?

Сонечко – Певно що зможеш! А давай разом складемо мого віршика.      

Хмаринка – Давай! Я ж тобі завадила. Починай!                     

 Сонечко -     Я тепле літнє сонечко,                                 

                             Радіють всі мені!

                             Дарую у віконечка

                             Всім промені ясні… А тепер ти!

Хмаринка – Хмаринкою крилатою

                             У небі я лечу,

                             Над полем і над хатами

                             Краплинками стечу.

Сонечко -    Бач, як ладно у тебе вийшло!

Хмаринка -      Нап'ються теплим дощиком

                                Сади, поля, ліси.

Сонечко -    Від сонячного дотику  

                     Все сяє від краси!

Хмаринка -   Ой, тай весело ж як!

Сонечко -     Бачиш, навіть слізки бувають радісними!

Хмаринка -  Бачу! Я лечу-у-у! Доганяй мене, Сонечко-о-о!

Сонечко -       Дожену-у-у!!!