То серце
стиснеться до болю
І затуманить зір
сльоза, -
То радість душу охололу
Теплом наповнити
бажа.
То шана,
стримано і вбого,
В оселю в травні
увійде, -
То поруч крім
себе самого
Нема нікого і
ніде.
То у минуле
спомин кличе,
Воскреслим щемом
давніх ран, -
То забуваються
обличчя
Похованих
однополчан.
То рух обтяжують
відзнаки
І в тілі втоми
відчуття, -
То знову
хочеться в атаку
Заради власного
життя...
09.05.12
|