Позаду них - страшна безодня ями, Попереду - несамовита лють... Маленький хлопчик прикипів до мами: -Нас не уб"ють, матусю? Не уб"ють? -Не бійся, синку. Пригорнись до неньки. На тебе зійде Божа благодать! Тебе не вб"ють, бо ти ж іще маленький, А діток навіть звірі не їдять... Від залпу листя аж затріпотіло, Птахи сполохано рвонулися увись... Синочка мати затулила тілом. Убили всіх , а він живим лишивсь. Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів. Чому ж така незрозуміла злість? І він на пальчиках показує солдатам: -Мені ж шість рочків, всього тільки шість... Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво. Ти вірив у всесильність доброти... Дощ моросив над містом сиротливо, - То плакав світ, То світ просив: -Прости.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
