Позаду них - страшна безодня ями, Попереду - несамовита лють... Маленький хлопчик прикипів до мами: -Нас не уб"ють, матусю? Не уб"ють? -Не бійся, синку. Пригорнись до неньки. На тебе зійде Божа благодать! Тебе не вб"ють, бо ти ж іще маленький, А діток навіть звірі не їдять... Від залпу листя аж затріпотіло, Птахи сполохано рвонулися увись... Синочка мати затулила тілом. Убили всіх , а він живим лишивсь. Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів. Чому ж така незрозуміла злість? І він на пальчиках показує солдатам: -Мені ж шість рочків, всього тільки шість... Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво. Ти вірив у всесильність доброти... Дощ моросив над містом сиротливо, - То плакав світ, То світ просив: -Прости.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
