"Добридень, люба, я пишу тобі Про те, як страшно бути на війні... Учора ми ввійшли у Сталінград, І я тобі сказати буду рад: Солдати наші висоту взяли! Сьогодні фріци кров свою лили.
Скінчиться скоро все. Прошу, не плач, кохана... Настане день Чи пізно, а чи рано - Сплетуться руки у обіймах, Знаю. Пробач мене, листа свого Кінчаю. Пробач поганий почерк - після бою Писати мушу лівою рукою..."
Папір пожовклий сльози чув дитячі, І букви розпливлися у очах, І в мить одну здалося їй, неначе Вона відчула сталінградський страх.
Вона не знає, як звучить гармата, В житті не відчувала танків шум. І ще чому щовечір біля хати Її бабусю огортає сум? Дідусь вернувсь... Чого ж іще бажати? Дівча побігло стрімголов із хати!
Чом сльози ще течуть? Усе ж давно минулось... Пройшли роки, Свободи посміхнулась, І дні, і ночі злікували рани. Загибло зло і більше не повстане!
- Бабусю, мила, стільки літ минуло, А Ви ще й досі... досі не забули... Ви дивитесь на зірку золоту? - Його дорога скінчена в степу... В мені не тільки сум, Щось досі в серці більше... Це не дідусь писав, Там почерк інший...
І руки опустились, І сльози покотились Зі змучених змарнованих очей: - Моя дитино мила, Найбільша в світі сила - Любов - мене примає між людей... Ти знаєш, доню, іноді буває, Що доля дуже тяжко нас карає, Коли з своїх долонь у наші руки Дає солодку і найстрашнішу муку... Це щастя, коли серденько невільне, Але війна - суперниця всесильна! Вона його тягла на поле бою. Я тут одна, а їх на фронті двоє... Він сильним був, я мужньою була, Та в час тяжкий... вона... перемогла...
І знову сльози... Вечір сонце хилить На поминки до братської могили... - Щаслива будеш, доню, бо не знаєш, Як смерть бере твоє кохання заміж. Спасибі Богу, що гармат не чуєш І дні свої в окопах не марнуєш, Що лік життя не зводиш на години - Життя свого й найближчої людини. Ти ніччю спиш, тебе ніхто не рушить, Ніхто не розриває тіло й душу...
Усі листи у шафці. Ось вони... І знову сторінки зашелестіли... І шелест той, неначе плач війни, Війни, яку колись весною вбили.
Не знаю, як і сказати, але мене до глибини душі вразила Ваша балада. Перед очима пройшло життя вашої ЛГ яке я сприйняла, як своє, хоч війни я не бачила, але виросла на цій темі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
