Cпрага.
Полью я квіти на городі І незабаром сад полью. Земля суха ,як губка, тягне воду І пам"ять зрушує мою... Я там не був.Як на екрані Я бачу кадри одривні Останній мирний літній ранок І перший ранок в день війни ! На схід понуро йдуть колони У невідомість, в нікуди, А на обличчах піт солоний А шлях далекий без води. Луна команда-"Стать до бою !" Зарились в землю,хоч тверда, А "рама" вже над головою Нахабним шершнем набрида ! Схилились в окопи сухі колоски, А сонце все вище і вище. Лежать нерухомо червоні полки, Чекаючи ворога ближче. Залита в "Максими" остання вода, Зброя готова до бою, А в кожнім окопі страждає солдат, І мріє про фляжку з водою. Згадає солдат про родину і дім, В зеленім намисті село І шану віддасть холодній воді, Заповідне згада джерело . Інший згадає минуле життя Парк культури,троянди червоні, Якою смачною вода для пиття У міському була водогоні ! Молодий сежант в окопі Затягнув свій поясок- Був найкращим у Майкопі Охолоджений квасок ! Старший лейтенант-суворо "Тихо бути на місцях", А унас на Чорнім морі Краща "Зельтерська " впляшках! Може б довше пролежали У пилюці степовій - Як "примара",коник чалий, А на ньому їздовий ! Звістку він приніс народу "Німець не дійшов села". А для Вас привіз я воду Недалеко, з джерела ! Пам"ятатиме ще довго, Що таке щаслива мить, Як джерельною водою Можна спраглих напоїть! Бійці п"ють воду,наче ліки, Закривши очі в забутті, Неначе кращого не пили Вони ніколи у житті! Ожили,загомоніли, Вже і дорога не важка Відновились швидко сили- Легка хода,тверда рука! Пішли солдати, за горою Їх різна доля вигляда, Їх перевірила без бою Холодна ключова вода ! Коли ж пробила черга флягу, А з рани кров червона л"є Земля суха,як губка тягне Солдатську кров з водою п"є. А що таке, по - суті спрага ? Це кров у венах загуса, Коли дзвенить порожня фляга З очей не витече сльоза! І мозок,сонцем перегрітий Води холодної блага Клітина,жаром оповита, Води попити вимага ! Свята вода,коли во благо, Коли вона у слушну мить, І угамує спраглим спрагу І добру справу освятить! Зірву я квіти для поклону І у далекий степ піду, Полью окопи чистою водою І квіти в них червоні покладу! Згадаю тих,хто мріяв жити, Але лежить у цій землі, Щоб їхні внуки,їхні діти Джерельну воду в спрагу попили!
Додав: Vitaliyovych (02.09.2013)
| Автор: © Яковенко Віктор.
Розміщено на сторінці : Вірші про Перемогу, війну
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2478 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.