Не для війни ростила сина

Не для війни ростила сина

Не для  розваг катів лихих,

Що не на жарт війни бажають –

Кровопролить дітей чужих…

Одумайтесь брати зі сходу

Чи варто йти на землі ті,

Де не садили ви любистку

Й життя не клали в боротьбі…?

Бандери ми для вас й фашисти?

Та справді, хто ж тут окупант?

Хто наступає як загарбник

Так, ніби виграв нас як «фант»?

Невже синів своїх не шкода?

Невже така ваша любов –

Щоб біснуватись навіть з рідних

Чи християнську пити кров?

А «пуля-дура»  ж без розбору

Влучатиме,  мабуть, і у вас

Отих «героїв»- «миротворців»

Нацькованих  вбивати нас!

Та «Ще не вмерла Україна!» –

Почуй, Диявол, слова ці!

Бо душу й тіло без вагання

Віддали вже наші бійці!

Ти чоботом своїм нахабно

Топтати землю захотів?

Велику землю України,

Що скроплена й життям синів?

Тобі напевно не до тями

Чи взагалі нема мозгів,

Що той народ не підкорити,

Де кров безсмертна в козаків

О схаменися, ти проклятий,

Свій апетит вгамуй уже

Не по зубах бо Україна –

Й Господня кара і тебе знайде!

 Іванна Осос 2.03.14