|
«ПАДАЄ НЕБО…»
Не лякатиму
наших, не треба…
Я казатиму - «ПАДАЄ
НЕБО…»
Коли бачу,
що йде небезпека –
Так просив він гукати з далека…
Небо падало
знову і знову -
Окровавивши
сотні Героїв,
Забирало у Всесвіту
лоно -
Не спасли
навіть диму заслони…
Барикади безмовно
стогнали,
Криком болю
наповнися Київ,
Як на ношах
Герої лежали
Й синьо-жовті
їх стяги накрили…
Вже не
чутно, чомусь, на Майдані –
«Хлопці,
знову вже падає небо!»,
Бо й його
принесли вже під стягом
А душа
полетіла до Неба…
Тільки він,
як і завжди, на варті –
Знов волає надірваним
криком,
Щоб були обережними
справді
«Небо
падає!» - смерть не спинити!
Ото ж Ангели наші піднялись -
Небеса підкріпивши собою
І стоятимуть
там на сторожі,
Щоб ніхто
не пішов вже війною!
Плечі мужні
підставити встигли,
Бога молять
за нас молитвами
Ми ж
повинні за них помолитись,
І пишатись
такими синами!
13. 03. 14 Іванна Осос
(Присвячено Герою НЕБЕСНОЇ СОТНІ - Устиму Голоднюку Він
просив кричати „Небо падає", аби не налякати людей навколо, але дати зрозуміти,
що ми у небезпеці!)
| 
та
у Вас 
0
