“Он хочет знать, что было здесь, пока мы были там” Семён Гудзенко, поэт, киевлянин
Цей має довідку про діабет і астму -
Як гроші є, тоді проблем нема,
А той загинув десь под містом Щастя,
І залишилась матінка сама.
Цей одруживсь і зняв квартирку в центрі -
УЗІ вказало: народиться син,
А той у полі на шматки роздертий -
Ніхто не скаже, як і звався він.
А як дізнатись прізвище солдата,
Що налучивсь на обстріл вогняний,
Ніколи не дістатися до хати,
В якій одній він рідний був і свій.
Від вибухів загинуло багато,
Не полічити скільки всіх було,
Іде війна невідворотні втрати,
Мов присмерки, її криваве тло.
Та все ж, як так? Ніхто його не виніс,
Не поховав, хоча б самі шматки,
Недовго жити хлопцеві судилось,
А замість звістки ходять лиш чутки,
Що може десь у ворога в полоні,
А може втік і нині дизертир,
Сховала мати личко у долоні,
В самотній хаті вітер дме, мов звір.
А як же цей? Впливових друзів має,
Ще рік чи два і буде керівник,
Коли ж війна нарешті відпалає,
Докаже всім, що теж був захисник.
Збере належні довідки, медалі,
У камуфляжі скрізь почне ходить,
А як же той? Невже ж і не згадають,
Невже ж героєм був лише на мить?
Хоч так і є, та вірити не хочу,
А може правда переможе лжу?..
Та то колись, а нині схід гуркоче,
Поставивши Вкраїну на межу.
07-08.2014
| 
у Вас 
0
