Я втомилася шляхетно жити, Боже, засинати від навали злих думок під іконами, що дивляться вороже, як на матір, яка пізно робить крок. Я втомилася від совісті надміру прокидатися під вистріли солдат, і невтомно берегти єдину віру, що не піде все ж вбивати брата брат. Я втомилася жагуче існувати, відпускати кожен день своїх синів, знов і знову чути фразу – вибач мати, ми тебе не врятували від вогнів. Та невтомно я тримаю оборону, Буду жити, як належить, без прикрас, і чинити все по- Божому закону, де немає інших правил й різних рас.
Болить у того хто людина а не у тих хто йде на Україну ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
