| Вірш присвячую дідові, Герою Радянського Союзу Коробову Олександру Васильовичу.
Написаний від імені мого сина.
Прослухати у авторському виконанні можна тут:
http://www.chitalnya.ru/users/korobova/, вірш 660
Прадіде, пишу у сорок перший,
В той далекий шлю тобі листа...
Зірочка з вікна за мною стежить -
Як на грудях в тебе, золота.
На столі пожовкле давнє фото -
Час лишив і там свої сліди,
Відчуваю чийсь рідненький дотик
Аж до серця. Прадіде, це ти?
То душа твоя мене торкає,
Це вона нагадує щораз,
Що герої справжні не вмирають,
Дивляться з надією на нас.
Прадіде, скажи, невже не страшно
Серед куль, смертей, поміж вогню?
Страх, мабуть, нічого там не важить,
Де за землю борються свою.
Прадіде, який же я щасливий:
Сонце, мама, квіти... У саду,
Ті, що посадив ти, родять сливи...
Пам,ятаєш нижченьку оту?
Не впізнав би! Розрослися віти -
Королева справжня у дворі...
Дякую тобі за щастя жити
І вклоняюсь низько до землі.
| 
та
у Вас 
0
Прослухати у авторському виконанні у мене щось не вийшло.
