Повітря напружене тисне курок,
Тривога завмерла у спокоі "миру"..
Тут вибух: поцілить? Чи ні? Пронесе???
До чогось скаженого тільки лиш крок
І стримати відчай уже не під силу.
Проте, набагато болючіше те,
Що все це брехнею закрили.
Десь там на Донбасі завершився бій,
Хто був атеістом - повірив у Бога!
Двохсоті, трьохсоті - буденність буття.
ЗазвИчай день-в-день наш проріджують стрій,
Простих патріотів вкидають під ноги.
Іх нищать не кулі, а зле забуття -
Ніхто не згадає нікого.
Лиш память солдатів у спогадах снів
Блукатиме вічно по згарищах бою.
Скривавлені рани, скалічених доль
Жорстокий, цей час, призволяще лишив,
Покинув безглуздо самими з собою.
Хто верне ім весни? Тремтіння тополь?
Безцінні хвилини спочинку з красою?
Хто верне загублену війнами роль?
(Коханого? Друга? Сина? Чи батька?)
Хто верне, питаєте? та ніхто не може вернути життя чи здоров'я. Але вже є, як є, тільки б знати, що не задарма гинуть люди, що десь там в тилу Україна встає з колін, відроджується, але ж ні...одна говорильня і брехня. Пишаюся патріотами, бо поки такі люди є, Україна буде жити.
Ця війна українською владою не забута, бо вона їй доволі вигідна. Саме така - довга, нудна, бездарна! Розмір заробітків певних осіб в Україні на цій війні вже становить космічні суми, тому я не думаю, що все це може бути завершене скоро...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
